ЩО ТАКЕ "ФАТА-МОРГАНА"?

В метеорології відомо дуже багато цікавих оптичних явищ в атмосфері, які викликають подив у пересічного спостерігача, і науковий інтерес у вчених. Одним із таких явищ є фата-моргана, яка є дуже рідкісним складним оптичним атмосферним явищем. Фата-моргана отримала свою назву на честь персонажу англійських легенд - чарівниці (феї) Моргани. Це явище виникає у випадку, коли у нижніх шарах тропосфери в результаті різниці температур виникає декілька смуг повітря, які мають різну температуру та щільність, і чергуються один за одним. В такому випадку шари повітря різної щільності можуть провокувати ефект віддзеркалення зображення. Найголовніше те, що в такому випадку відбувається заломлення променів світла, і реально існуючі об'єкти за горизонтом можуть "проектувати" своє зображення (або одразу декілька таких зображень, які часто накладаються один на одного). Тому глядач який бачить це явище, може приміром побачити розпливчастий силует корабля на морі, хоча сам корабель який є джерелом зображення знаходиться нижче лінії горизонту. Фата-моргана хоч і дуже рідкісне явище, але виникає не залежно від місцевого клімату чи географічної широти. Його спостерігали як біля берегів Антарктиди, так і біля острова Ґотланд у Балтійському морі. Неодноразово це явище описується і в художній літературі.

ЕОЛОВІ ФОРМИ РЕЛЬЄФУ
Ярданги - це здебільшого пустельні форми рельєфу, які утворюються в результаті геологічної роботи вітру. Усі форми рельєфу, які сформувалися за допомогою вітру називаються еоловими. Крім ярдангів до еолових форм земної поверхні також належать бархани, дюни та розсипи. Вже з легкістю можна зрозуміти, що всі еолові форми рельєфу формуються здебільшого в зонах з аридним кліматом, тобто в пустельних та напівпустельних регіонах. Не є винятком і ярданги, які із усіх форм еолового рельєфу є найбільш цікавими і видовищними. Для їх формування потрібно декілька важливих факторів, одним із яких є наявність сильного пустельного вітру, який більшу частину року дме лише в одному єдиному напрямку. В результаті цього утворюються високі гребені висотою в 1-5 метрів, а між ними залягають піщані борони. Верхівки гребеня направлені у напрямку панівного вітру. Як не дивно, але саме вітропіщаний потік має найбільшу силу. Такий вітер здатний шліфувати камені, не те що піщані скелі. Тому саме такі вітри і формують нижні частини гребенів ярдангів. Всі еолові форми рельєфу не є довговічними. Приміром дюни можуть існувати від 2 місяців до 2 років. Так само і бархани. Ярданги хоч і є більшими довгожителями, але так само мають свій "строк давності". Ярданги існують від 2 років до 100-120 років, а потім просто руйнуються до свого підніжжя. Звісно є винятки, але на їх вік впливає не лише місцевий клімат, але й склад породи, з якої вони складаються. Ярданги зустрічаються в Арізоні (США), пустелях Австралії, в нагір'ї Тібесті (Чад), в передгір'ях Атлаських гір (Марокко, Алжир) та в Нубійській пустелі (Єгипет, Судан). Є вони навіть на Марсі.

ГОРА ПИВИХА - ТВЕРДИНЯ НАД ДНІПРОМ
Коли відбувалося інтенсивне розширення каскаду Кременчуцького водосховища на Дніпрі, більшість земель саме з лівого берега річки опинилися на дні величезного водосховища. Та все ж були ділянки лівобережжя, які перетворилися на могутню твердиню, яку потопити завзятим інженерам не вдалося. Одною із таких "твердинь" є гора Пивиха, яка знаходиться на березі Дніпра поблизу містечка Градизьк на Полтавщині. Висота над рівнем моря - 168 метрів. Води водосховища підійшли в притул до цієї гори, і тепер вона інтенсивно підмиваються. Однак це не звичайна гора. По-перше - це найвища точка Придніпровської низовини, і другий за висотою виступ Дніпровсько-Донецької западини (найбільшої тектонічної структури Українського Лівобережжя). По-друге - це геологічна пам'ятка місцевого значення, де створено ландшафтний заказник, бо саме підвищення утворилося внаслідок дії льодовика дніпровського зледеніння. Ну і по-третє - це цікаве історичне місце. За історичними джерелами в кінці XV століття польський король Казимир IV подарував землі і різні угіддя, розташовані довкола цієї гори Київському Пустинно-Миколаївському монастирю, ченці якого в XVI ст. заснували тут Пивгородський Миколаївський монастир, який перетворився на майже неприступну фортецю і відіграв важливе значення у польсько-українській війні 1648-1654 рр.

ЩО ТАКЕ "ВЕРАНО" ТА "ІНВЕРІО"?
Південна Америка має неймовірно унікальний клімат, який суттєво відрізяє її від інших регіонів нашої планети. Власне все те біологічне різноманіття континенту, разом із його незліченними багатствами є результатом того самого унікального клімату, який сформувався під впливом кліматоутворюючих чинників, перш за все рельєфу та впливу океану. На півночі материка в зимові місяці може виникати посушливий період, який називають "верано". Це явище хоч і рідкісне, але зустрічаються один раз на 4-5 років. Слово "верано" у перекладі з іспанської мови означає як "літо". Однак у літні місяці з такою ж періодичністю час від часу можуть приходити дощі, які можуть тривати до 2 місяців. То такий період називають "інверіо", що знову ж таки з іспанської мови перекладається вже як "зима". Авторами цих назв є переселенці з Іспанії, для яких посушливий період був дуже схожим на літо на їхній історичній батьківщині, а сезон дощів і вологи був схожим на типову іспанську зиму.
КАРСТ ТА ЙОГО ФОРМИ В УКРАЇНІ
Карст - це процес розчинення водою гірських порід, таких як вапняки, гіпс, доломіти, солі, крейда, і навіть мергелі. Наслідком такого процесу є утворення величезної різноманітності форм рельєфу, зокрема печери, озера, колодязі, лійки, кар'єри, понори, та шахти. Саме слово "карст" походить від назви вапнякового плато Карст в Словенії. В Україні поширений там, де є вапнякові гірські породи, зокрема в Криму, на Волині та на Донбасі, а також там, де є гіпсові породи (захід Подільської височини). Звісно що карст представлений і там, де є солі, зокрема в Карпатах (Солотвино) та на Донбасі (Слов'янськ). Карст - це типова хімічна реакція, що супроводжується вилуговуванням гірських порід, внаслідок якого утворюються порожнини. З часом у порожнинах можуть утворюватися накипи солей - побічних продуктів реакцій. У карстових печерах такі солі перетворюються на сталактити та сталагміти, перетворюють ці пустоти на неймовірно захопливі печери. В Україні таких печер особливо багато, і є навіть одна найдовша у світі карстова печера, яка називається Оптимістична, яка має довжину 260 кілометрів, і знаходиться на Поділлі (Тернопільщина). Там же знаходиться і друга за довжиною карстова печера в Україні - Озерна (130 км в довжиною). Крім печер в Україні карст представлений озерними улоговинами. Принаймні озера Волині є такими. Найбільше з них - озеро Світязь, яке має глибину 57 метрів, і його улоговина утворилася також в результаті вилуговування порід, та утворення широких колодязів. Крім Світязя в цю озерну гряду входять також озеро Пулемецьке, Луки, Перемут, Пісочне, Острів'янське, Кримне, Соминець та Карасинець, які разом створюють Шацькі озера. Що ж стосується соляного карсту, то він представлений порожнечами, які заповнені водою, що власне і є підземними озерами. Крейдяний карст проявляється не завжди, так як крейда "карстується" слабко, але форми рельєфу поширені багато де по Україні здебільшого лійками. Їх можна побачити в Криму, та на Поділлі.

ПІВДЕННИЙ ОКЕАН: "ПРИМАРА" НА КАРТІ?
15 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО (НЕ)ОКЕАН 🇦🇶
1. Південний океан ще офіційно називають Антарктичним океаном, через те, що він омиває Антарктиду з усіх боків.
2. Південний океан - це цілком офіційна географічна назва усіх південних частин Атлантичного, Індійського та Тихого океанів, але не всім географічними відомствами визнається окремим п'ятим океаном Землі.
3. Міжнародний гідрографічний союз у 2000 році прийняв рішення про визнання Південного океану окремим п'ятим океаном Землі, який обмежується 60-ю південною паралелею, однак до цього часу своє рішення так і не ратифікував.
4. Австралійці визнають існування Південного океану, і вважають що Австралія на півдні омивається саме його водами. Тобто найбільша річка Австралії - Мюррей - це річка басейну Південного океану, а міста Аделаїда і Мельбурн лежать на його узбережжі.
5. В Росії, Білорусі та в ряді інших держав колишнього СРСР офіційно визнають існування Південного океану, і навіть наносять його на карти, однак його межі навіть дещо ширші від запропонованих. Там вважають, що Південний океан включає в себе всю течію Західних Вітрів, і його площа - 81 мільйон квадратних кілометрів. В Україні на взагалі не наносять на карти Південний океан в якості окремого океану, або роблять це вкрай рідко, бо офіційна українська географічна наука не визнає Південного океану як окремого. Принаймні поки що...
6. Загальна площа Південного океану становить 21 мільйон квадратних кілометрів. Якщо розглядати його в якості окремого океану Землі, то він займатиме 4 місце, і буде більшим лише від Північно-Льодовитого океану.
7. Південний океан досить глибокий у порівнянні з іншими океанами. Найбільша глибина - Південно-Сандвічовий жолоб) — 8428 метрів. Принаймні це глибше, ніж Зондський жолоб (Індійський океан) та улоговина Нансена (Північно-Льодовитий океан).
8. Ряд географів вважають, що Південний океан має бути значно більшим, ніж запропоновані Міжнародним гідрограічним союзом межі (60-та південна паралель). Зокрема американська асоціація океанологів пропонує розширити Південний океан до 45-ї південної паралелі, визнати його окремим океаном Землі, і оголосити всесвітнім національним парком, і повністю заборонити там будь-яку людську діяльність, яка б зашкодила цій екосистемі. Те саме пропонував зробити і легендарний французький океанолог Жак Ів Кусто.
9. Крім Антарктиди, теоретично Південний океан омиває крайній південь Південної Америки та Африки, саме тому його найбільшим островом можна вважати Вогняну Землю. Щоправда наразі вважається найбільшим островом Південного океану острів Карґелен (7,4 тис км²).
10. Солоність вод Південного океану становить всього 34‰. Це все через опріснення їх талими водами айсбергів. Тут вони плавають у величезній кількості протягом усього року, не залежно від пори року.
11. Південний океан має 13 морів: Уеделла (найбільше), Скоша, Рісер-Ларсена, Космонавтів, Співдружності, Дейвіса, Моусона, Д'юрвіля, Сомова, Росса, Амундсена, Беллінсґаусена та Лазарєва.
12. Південний океан є наймолодшим серед усіх інших океанів. Його геологічна історія налічує трохи більше 30 мільйонів років, в той час як всі інші значні старші. Дно Південного океану утворилося внаслідок розломлення Антарктиди та Південної Америки.
13. Циркумполярна течія, вона ж течія Західних Вітрів є найдовшою в Світовому океані серед усіх інших. Її довжина становить 27-30 тисяч кілометрів. Саме цю течію розглядають як північну окраїну Південного океану. Саме завдяки цій течії тепле екваторіальне повітря за жодних обставин не проникає до Антарктиди, і її крига вже сотні тисяч років є захищеною.
14. Через периферійну зону Південного океану пролягають так звані "Ревучі сорокові" - традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми, які дуже складно подолати навіть сучасними засобами.
15. Першим із європейських мореплавців, що підкорив води Південного океану був англійський мореплавець і пірат (за версією іспанців) Френсіс Дрейк, який в 1578 році пропливав південною частиною сучасного Атлантичного океану, і перетнув протоку, яка нині названа на його честь.
БЕЛУДЖИСТАН: 70 РОКІВ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
Між Іраном та Пакистаном розкинулася одна із найбільших історико-географічних областей Азії, яка претендує на звання країни, оскільки заселяє її окремий народ. Мова йде про Белуджистан - регіон Азії, який існує лише на лінгвістичних чи фізичних картах, але його народ мріє, аби ця назва з'явилася і на політичній карті теж. Белуджистан розкинувся на березі Індійського океану, і його територію ділять між собою Іран (20%) та Пакистан (75%). Майже так само поділене між державами і корінне населення Белуджистану. Звісна річ, що найбільше живе белуджів у пакистанській частині краю - майже 14 мільйонів осіб. Там навіть у 1970 році створено окрему провінцію Белуджистан у складі Пакистану. Її адміністративним центром є місто Кветта. В Ірані теж є окрема провінція - Сістан і Белуджистан, але вона значно менша за кількістю жителів - лише 3 мільйони осіб, і як вже зрозуміло із назви - живуть там не лише белуджі. Крайня північна частина Белуджистану лежить також і на території півдня Афганістану (5% території краю). Всього площа регіону становить 370 тис.км², що дорівнює площі такої країни як Німеччина. Белуджистан має цікаву і унікальну географію. Саме тут стикаються Близький Схід та величезний регіон, який прийнято називати Індією. Дві культури, два великих географічних простори, та дві різні історичні цивілізації зійшлися тут, на нагір'ї Макран. Саме тому Белуджистан є яскравим прикладом того, коли географія стає не перевагою регіону, а його справжнім прокляттям.Корінне населення Белуджистану - белуджі, яких налічується понад 17 мільйонів осіб сповідують іслам сунітського толку, саме тому белуджі спокійно інтегрувалися в пакистанське суспільство, де здебільшого мусульмани-суніти, і виникла проблема з іранською частиною краю, оскільки Іран хоч і ісламська країна, але там він шиїтського толку. По цій, і не лише цій причині белуджі в 1948 році взялися за зброю прагнучи вибороти свою незалежність як від Ірану, так і від Пакистану. Згодом у конфлікт почали втручатися ряд інших держав: СРСР (аби насолити "проамериканському" Пакистанові), Індія (аби насолити своєму одвічному ворогові - Пакистану), США (аби насолити "прорадянському" Іранові), а також Ірак (аби насолити своєму ворогові - Ірану), а тепер і Саудівська Аравія (аби насолити всім). Як наслідок - громадянський конфлікт в Белуджистані триває і досі, його закінчунню немає ні кінця, ні краю. Цей регіон залишається одним із найбідніших в Азії. Єдине чим може привабити Белуджистан туристів-екстрималів - так це мальовничими краєвидами так званих Марсіанських гір (висота до 300 метрів), які утворилися в результаті роботи "глиняних" вулканів та постійних припливів та відпливів.
КАКАО І ШОКОЛАД. ВІД ІСТОРІЇ ДО ГЕОГРАФІЇ.
Вже багато років, і навіть століть шоколад залишається найбільш поширеним десертом в світі. Він дуже швидко підкорив серця найбільш вибагливих до солодощів європейців, і рослина, яка є джерелом сировини для його виробництва - дерево-какао стало третьою за поширенням тонізуючою культурою, поступаючись лише каві та чаю.
Какао - це рослина роду Теоброма з родини Мальвових, навіть її латинська назва пишеться як "Theobroma cacao". Вона поширена здебільшого в екваторіальному та субекваторіальному кліматичному поясах світу. Батьківщиною, тобто генетичним центром какао є Центральна Америка. Навіть сьогодні серед геоботаніків немає чіткої позиції стосовно того, де знаходиться генетичний центр какао. Одні вважають що він знаходиться на Юкатані, інші - на території сучасного Белізу, а треті - на території Ґватемали. Та як би там не було, саме в Центральній Америці європейці вперше посмакувати напій, який місцеві ацтеки називали як "чако-латль" (за іншою версією "кака-ватль"), який і дав назву продукту, відомому як "шоколатль", або ж більш звичний для нас шоколад. Але той напій суттєво відрізнявся від сьогоднішнього напою на основі какао. Він дуже пінився, але до його складу додавали ряд спецій та ваніль. Саме вона й додавала напою неповторного аромату. Згідно з іспанськими літописами часів підкорення Америки, цей напій був основним у раціоні імператора ацтеків Монтесуми ІІ, якому підносили його в золотому кубку. Не менше ніж 50 великих посудин цього напою готували щодня для імператора, та майже двох тисяч знатних людей, що мешкали при його дворі.
В Європу какао потрапило в 16 столітті завдяки конкістадорам. Популярності какао не було меж. Плоди какао широко використовували в медицині, алхімічних процесах, де вони були відомі як «чорний біб», а також в кулінарії. Але ціна на продукт була неймовірно високою, і далеко не кожен міг собі дозволити насолодитися цим продуктом. Навіть в самій Центральній Америці був період, коли какао-боби слугували валютою, і цінувалися не менше ніж золото, а все через те, що для вироблення 1 кілограма шоколаду потрібно до 1000 какао-бобів. Не останню роль зіграли і чутки про користь шоколаду. Навіть зараз це ні для кого не є секретом, і сучасна медицина вважає чорний шоколад одним із найкорисніших продуктів для здоров'я, які знижують ризик виникнення онкологічних захворювань.
Після Іспанії шоколад підкорив Бельгію та Голландію. Саме там виробництво шоколаду почало набувати значних масштабів, особливо в кінці 17 століття. Навіть сьогодні словосполучення "бельгійський шоколад" є символом стандарту якості цього продукту, приготування якого є по справжньому клопітким процесом. Для початку какао-боби збирають, і висушують на сонці протягом кількох днів, і тільки після цього боби лущать і звільняють від луски. Потім відбувається процес підсмаження бобів, після чого вони зменшуються в об'ємі майже вдвічі, але потім починається процес перетинання какао-бобів. Ацтеки використовували для цього спеціальні жорна з великих каменів. У ході перетирання утворювалась шоколадна паста, в якій був значний вміст ліпідів, які шляхом пресування вилучалися, і отримували кокосову олію, дуже цінний продукт, особливо в косметології та медицині. Вже вижата шоколадна паста ставала головною сировиною для приготування шоколаду. Звісно крім какао-бобів згідно з технологією до шоколаду додавали молоко, масло, терті горіхи, каву, спеції і прянощі. Тому й не дивно, що шоколад став таким популярним. Щорічно у світі вирощують 4 мільйони тонн какао-бобів. Найбільші обсяги вирощування мають країни Західної Африки (Ґана, Кот-Д'Івуар, Ніґерія, Того, Бенін), Індонезія, Камбоджа та Еквадор. В Західній Африці вирощують 84% загального об'єму какао-бобів планети. На історичній батьківщині какао вже не вирощують так багато, як колись, але в мексиканській кухні залишився досить популярним напій чоколатль, який вважається батьком нашому сучасному шоколадові, без якого неможливо уявити жодного свята.


БЕРГАМОТ - ЦИТРУС З ХАРАКТЕРОМ
:-)
Рід Цитруси досить поширений на землі. Нам відомо одразу кілька видів Цитрусів, зокрема найбільш поширені лимон, апельсин, мандарин, лайм та грейпфрут. Однак один із представників Цитрусів є ще один, про який ми знаємо значно менше - це бергамот. Більшість із нас навіть не здогадуватися що це близький родич знайомим нам лимонам та апельсинам, а все тому, що він не такий смачний фрукт, як інші Цитрусові. Свою назву бергамот отримав у XVII столітті на честь італійського міста Берґамо, де вперше почали виробляти з цього фрукту олію та продавати її. Бергамот - це невисоке вічнозелене дерево висотою до 8 метрів. Найбільш пахучими є його квіти. Однак не лише вони, бо з шкірки плодів бергамоту та квітів роблять ефірну бергамотову олію, яка використовується в парфумерії та виробництві спеціального сорту чаю з ароматом бергамоту (Earl Grey tea). Доречі перший у світі одеколон був вироблений у Кельні (Німеччина) в 1709 році саме з екстракту бергамотової олії. Бергамот вирощують найбільше в Італії (провінція Калабрія), а також в Індії, Китаї, В'єтнамі та Таїланді. Найбільшим його споживачем є світова індустрія парфумерії, оскільки олія бергамоту входить до складу елітних парфумів. Особливого аромату їй надають лімонен (складний ефір) та ліналол (бергамотовий спирт) - ароматичні хімічні сполуки.

ОЗЕРО НЕВЕЛИКЕ, АЛЕ НЕСАМОВИТЕ
В Українських Карпатах можна знайти чимало невеликих гірських озер, які надають додаткової краси цьому чарівному краю. Серед таких є озеро, яке має величезне не лише екологічне чи наукове, але й культурне значення для всього карпатського регіону. Мова йде про озеро Несамовите в Надвірнянському районі Івано-Франківської області. "В чому ж полягає культурне значення цієї водойми?" - запитаєте Ви. Відповідаємо: мабуть жодне інше озеро не фігурує у місцевих легендах та повір'ях так, як озеро Несамовите. А в місцевих жителів воно навіть має дурну славу, і вважається що краще до нього зайвий раз не потикатися. Це і вплинуло на топонімізм озера. Однак це лише легенди, які насправді далекі від географічної науки (як і будь якої іншої).
Несамовите - це одне із найбільш високогірних озер України, оскільки розташоване воно на висоті 1752 метри над рівнем моря, і поступається лише Бребенескулу, який як відомо є найвисокогірнішим озером України. Саме ж Несамовите утворилося в результаті геологічної роботи льодовика. Саме льодовик сформував льодовиковий кар (заглиблення), який і став озерною улоговиною Несамовитого. На підтвердження льодовикового походження Несамовитого - велика кількість валунів на дні озера. Доречі воно не глибоке - лише до 1,5 метрів, і в ньому немає риби. Невеликою є і його площа - всього 0,5 гектари. Але тим не менше, озеро є природоохоронним об'єктом і є частиною Карпатського національного заповідника.
"РІДНИЙ БРАТ ГОЛЬФСТРІМУ"
Куросіо - це третя за довжиною в Світовому океані течія, яка поступається лише Антарктичній Циркумполярній течії (Західних Вітрів) та Гольфстріму. Протікає в Тихому океані біля східних берегів Азії. Іноді океанологи називають Куросіо "рідним братом Гольфстріму", оскільки обидві течії протікають в північно-західній частині своїх океанів, і беруть початок в однакових широтах. Але Куросіо ширша течія ніж Гольфстрім, і ширина її становить 80-90 кілометрів.
В перекладі з японської мови назва течії перекладається як "темна течія". Куросіо переносить теплі і солоні води Південно-Китайського і Східно-Китайського морів в більш північні широти, значно пом'якшуючи їх клімат. Вплив на клімат Східної Азії ця течія здійснює неймовірний. Приміром Японія завдяки цій течії має значно м'якший клімат, ніж інші ділянки суходолу на тій же географічній широті. Найвищу температуру води Куросіо мають у серпні - від +24° на півночі, до +29°С на півдні. В лютому його води найхолодніші - відповідно від +12° C до +19° C.
Битва океану та вулкану. Неймовірне видовище (Ісландія).
Клімат стає більш посушливим, а діяльність людини – інтенсивнішою. Рослинний покрив зникає і ґрунт швидко втрачає родючість. Так виникають рукотворні пустелі. Найбільша така в Європі – Олешківські піски неподалік Херсона. Колись тут були ліси (літописна назва Олешшя - від "ліс"), потім їх вирубали, а землі стали пасовищами. У XIX сторіччі сюди активно почали завозити овець, у деяких землевласників були мільйонні поголів’я. Звісно, піщаний ґрунт тут був завжди, але наступ піску стримувався рослинністю. Її остаточно знищили надмірним випасом, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. Швидко змінився мікроклімат. Зараз він напівпустельний. Влітку пісок нагрівається до 70 °C, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж у Херсоні, що за 30 км на іншому березі Дніпра. Зараз піски зупинено по краях лісовими масивами – близько 100 тис. га, і це найбільший штучний ліс у світі. Він, правда, часто горить. Ознаки опустелювання проявляються на 70 % території Землі з посушливим кліматом. Найбільше їх в Африці, Азії та Південній Америці. Окремі регіони Європи та США також перебувають під загрозою. В Іспанії, наприклад, ліси досі вирубуються під готелі.

Олешківські піски
Руді ліси – прямий наслідок стрімких змін клімату. Лісівники кажуть, що під загрозою усі хвойні насадження в Україні та дубові гаї. Величезні зони ураження в Карпатах та на Поліссі. Немає жодного лісгоспу, де б не палала «біологічна пожежа», як її називають лісники. Короїд, з яким дерева уживалися тисячоліттями, зараз став геть неконтрольованим. Погодні умови дозволяють йому розмножуватись не два рази, як раніше, а 3-5 за теплий сезон. А через зменшення кількості опадів та пониження рівня ґрунтових вод, у дерева не вистачає соків, щоб «вимити» та знищити шкідника. Але й це ще не все – короїд переносить грибки. Ослаблена рослина не може чинити опір шкіднику та хворобі і вже за місяць здорове дерево перетворюється на труху. На 1 січня офіційні втрати становили 413 тис. га, це як пів Чернівецької області. Половина цієї площі – сосна, але всихають також ялини та дуби. На Поліссі , наприклад, уже заражено 15% лісів, а епідемічний поріг становить 6 %. Лісівники кажуть, що з цією проблемою стикаються і в інших країнах, але у нас ситуація одна з найгірших. Темпи локального потепління в Україні.

В Україні щезає Полісся - зона достатнього зволоження й помірних температур. Нині ця зона теплішає швидше за південь. А степ наступає на Київ. За даними синоптиків, межа кліматичних зон змістилася як мінімум на 200 км, а дехто з вчених говорить і про всі 400 км. І це зовсім не означає, що тепер на Херсонщині ростимуть оливи й цитрусові. Навпаки – через посухи чимало територій стають зоною ризикованого землеробства. Якщо деякі країни втрачають території, бо їх затоплює океан, то Україні через зміни клімату загрожує опустелювання.
Кліматолог Тетяна Адаменко говорить, що за останні 28 років середньорічна температура в Україні зросла майже на 2 °С. За стандартом вона мала б бути 7,8 °С, а нині — 9,5 °С. Температура в країні підвищилася, а кількість опадів - ні. От волога й випаровується швидше. 30 років тому на Херсонщині посушливих днів було 30-40, а нині – 60-70! Межею безпечного землеробства вважають 700 мм річних опадів. Все, що нижче - несприятливі умови. В Україні середня кількість опадів - 568 мм на рік. Тобто щороку нам і так не вистачає понад 130 мм. Крім того, опади стають дуже нерівномірними. Наприклад, торік на Запоріжжі майже 90 днів не було дощів, а потім за 1,5 доби випала третина річної норми. Аграрії кажуть, що ще десятиліття тому аномальні погодні умови траплялися раз на 5 років, а останні три роки – суцільні аномалії.
На малюнках: кліматичні пояси зараз і "класичний варіант"
Європа потерпає від небувалої спеки. Вчені стверджують, що течія Гольфстрім, від якої залежить напрям вітрів, погода і температура в Європі й Північній Америці, сильно сповільнилася, приблизно на 15%, досягнувши мінімуму за останні 1600 років. Тепер Європі загрожують екстремальні кліматичні умови: сувора, майже сибірська зима, і сухе, спекотне літо. Про це пише The Guardian. З отриманих даних випливає, що катастрофічне сповільнення аж до повного зникнення Гольфстріму відбудеться значно раніше, ніж прогнозували вчені – йдеться про десятки років, а не про сотні. Причиною стало глобальне потепління і танення льодовиків в Арктиці та Гренландії. Течія Гольфстрим переносить теплу воду на північ до північного полюса. Там вона охолоджується, стає густішою і опускається на глибину, потім тече назад, на південь. Але глобальне потепління перешкоджає охолодженню води, а танення льодовиків в Арктиці, особливо з Гренландії, наповнює течію прісною водою, яка має меншу густину, не опускається в глиб і послаблює течію.

ГАЛО
Галό - оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах. Найчастіше спостерігається в перисто-шаруватих хмарах, рідше — за інших умов. Найпоширеніша форма гало — світле слабко забарвлене коло навколо Сонця чи Місяця. Досить часто спостерігаються яскраві кольорові плями обабіч Сонця — несправжні сонця чи паргелії, яскрава кольорова дуга з центром у зеніті — зенітна дуга, світлові стовпи, що йдуть вгору та вниз від світила. Всього відомо декілька десятків різновидів гало (до 90). Переважна більшість їх — рідкісні та спостерігаються лише в країнах із суворим кліматом. В Україні гало можна спостерігати 70-120 разів на рік, але воно переважно малопомітне. Яскраве й добре помітне гало з'являється 10-20 разів на рік.Поява гало часто свідчить про зміни в погоді — похолодання, прихід вологих атмосферних фронтів.
В УКРАЇНІ ЗНАЙШЛИ НОВЕ РОДОВИЩЕ ГАЗУ
В Харківській області відкрили родовище газу з промисловим припливом в 249 тис. куб. м/добу.
Поклади були виявлені газовидобувною компанією Укргазвидобування, про це повідомили на сайті підприємства.
Згідно із повідомленням на етапі геологічного вивчення запаси газу відкритого родовища складають щонайменше 300 млн куб. м, а перспективні ресурси, оцінені Українським науково-дослідним інститутом природних газів, становлять понад 1 500 млн куб. м
МАВРИНСЬКИЙ МАЙДАН